Монологи кошки...

Меня зовут Асура, мне полтора года, есть во мне немного благородной крови как говорила моя мама, русской голубой...но лично я этого не замечаю :-)

Сколько себя помню живу с двумя человеками, а недавно к нам подселился еще один, но это отдельный разговор. Смутно и с ужасом вспоминаю как я попала к этим человекам, ведь раньше я жила с мамой и братьями, а также тетей и двумя другими человеками...

Подарок...

Завтра у подруги день  рождения – светлый радостный день! Хочется сделать праздник, подарить лучший в мире подарок,  но подруга сказала, что празднования не будет – подарков не надо…но, друзья никогда не приходят с пустыми руками! А лучший подарок, тот, в который вложено частичку души!по этому…

Один день...

После просмотра таких фильмов чувствуешь себя полным романтиком и нытиком, плачущим по любой лав стори...

Один день...весь фильм думала о том, почему же режиссер, сценарист или автор книги дал фильму такое название. ведь фильм совсем не обо одном дне, и по началу смотрится как обычная мелодрама. но разгадка кроется в конце картины, совершенно неожиданная концовка, заставляющая каждого задуматься о жизни, о любви, об отношениях...своих, чужих, бывших, будущих...

Святкування Дівалі 2011

Сьогодні про приємне!

26 жовтня 2011 року, уся Індія святкувала чудове, радісне свято Дівалі.

Історія свята як і історія самої Індії сягає сивої давнини та насичена різними інтерпретаціями, які не зовсім обов’язково достовірні. Так, згідно вірувань індійців вперше дане свято святкувалося в царстві Рами Айодг»я, коли Рама повернувся в своє царство з перемогою над злим ракшасом Раваною, володарем Ланки (Шрі-Ланки), який посягнув на найдорожче для Рами – його дружину Сіту.  Про це нам розповідає Рамаяна. Тоді вірні піддані Рами виклали вхід до царства мільйонами свічок, в ім’я перемоги добра над злом, і так вшанували перемогу Рами і привітали його та дружину з поверненням додому.   

Ганга гхати...

…

В Варанасі можна познайомитися з таким  явищем, як гхати річки Ганга – це високі сходи, не сходинки а дійсно сходи, як спускаються зверху вниз до води і занурюються в воду невідомо на скільки метрів. Усі гхати особливим чином розділені на Північні, Південні, та ін., і тягнуться вздовж міста з одного боку. Тут на гхатах можна зустріти йогів, аскетів, священників мудреців садху, відзначальною рисою яких є помаранчеве вбрання, намотана навколо сідниць довга полоса тканини, сорочка або тюрбан такого ж  кольору.

Варанасі, або зустріч із Дургою...

Знайомство з Індією продовжувалося і цього разу було заплановано подорож на захід від Агри, Лакхнау, Варанасі...До Лакхнау ми не потрапили, не завжди бажання співпадають із можливостями, тому розповідаю про Варанасі. Варанасі, Бенарес абор давня назва Каші - невеличне місто на заході штату Уттар Прадеш на березі священної річки Ганг, саме воно ввібрало усю духовність Індії та зберегло її до наших днів.

Час і попоїсти...

Познайомитися з індійською кухнею можна на теренах нашої батьківщини відвідавши ресторани Гімалаї, що на Хрещатику, Бомбей, що при вїзді на міст Патона, або ж Шастра на Червонозоряному проспекті в Києві. Проте моє перше знайомство з кухнею сходу відбулося в столовій гуртожитку Агри. Це спричинило хибне враження, що кухня Індії обмежується рисом, сабзі (овочі), далем (горох).